Присвята
Тодось Осьмачка
Крики дальні, крики птиці,
стріньте хоч луну мою
над хрестом святим дзвіниці
у покинутім краю.
Серце чуле, серце чисте,
чи ти чуєш з-під хреста,
як шепочуть особисте
горем спечені вуста?
Крик летючий, крик пташиний,
в церкві душу розбуди,
що святіша від крижини
з-під орданської води.
Хай погляне з рути-м’яти
та й узнає те, що є,
і прощенням хай освятить
серце біднеє моє.
Крики чорні, крики птиці
в рідній, бідній стороні
разом з голосом черниці
не забути вже мені.
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
Коментарів ще немає... Будьте першим!