В чистім полі, на роздоллі,
Одинокий хрест стоїть;
Поле чисте по неволі:
Всі вчорашні муки, болі
В собі чорний гріб таїть.
Де-де чорне попелище,
Зброя кинена лежить,
Лиш понуро вихор свище
По пустому бойовищі,
Де лягло життя спочить.
Чорний ворон …
Ще твої я поцілунки
На устах гарячих чую,
А твої обійми душу
Ще хвилюють молодую.
Серце в грудях ще стукоче,
Мов сполохана пташина,
А в крові жаги й любові
Ще бушує хуртовина
Ах, вогонь ти, моя люба,
Вся із полум’я …
Ти моя! Ти моя! Ти моя!
Ти моя, моя ясная мріє!
Ще тепер пал в душі чую я,
Насолодою серце п’яніє.
Ти моя! – кожна жилка скака.
Ти моя! – усміхає серденько.
Ти моя! – ум безумно гука.
Ти моя! …
Ми всі розбіглись од пожежі,
Ми всі розбіглись, хто куди —
І захищать мужицькі межі
В неволі залишився – Ти.
Визбируєш мужицькі сльози,
Штихуєш муки у слова:
На битій галицькій дорозі
Сріблом покрилась голова.
Десь загубила мати сина
І двір …
Що за чар в твоїм цілунку,
А в обіймах – рай без межі,
Що за жар в твойому тілі,
Що за казка в тій одежі
О, чаруй мене цілунком!
Оп’яни мене в обіймах,
І спали мене любов’ю,
Загорнувши в шатах …
Ми молодість тверду і кучеряву
складаємо, мов прапор, на лафетах.
У куряві цілує очі слава,
горять на небі кулі і комети.
Змішалися, у куряві склубившись,
статуї й люди перед арсеналом.
Ми, на багнети сонце настромивши,
виходимо нестримно і зухвало.
Юрба …
Ти круг шиї ручку в’єш,
Круг серденька – зраду,
Знаю, знаю, що ведеш
Мене на загладу.
Я цілую жар губок,
Заплющивши очи,
Твому заклику в слідок
Йду в Нірвану ночі……
Вона моя! В моїх обіймах
Тремтіла вся, мов вуж звивалась,
І як край серця мого туга,
Круг мого тіла обвивалась.
І поцілунками палкими
Пекла мої уста спрагнені,
І шепотіла у безтямі:
Навік, навік ми вже злучені!
Навік! Навік! Я знаю, …
Коли вільна ти,
Скажи,
Що таке брехня?
Я знаю
Про що ти так мрієш завзято,
Спустивши на оченька вії,
Як спуститься нічка на землю,
Як тихо,
Як темно,
Як глухо у хаті, мов в небі:
Я знаю,
Тоді то у …
Спасибі, мій народе, що мене
Назвав ти поетесою своєю,
Що слово дав мені полум’яне,
Ще й причащався піснею моєю.
Я серце мала, мов червоний мак!
Воно зів’яло рано під вітрами…
І в дні ракет я все співала так,
Як научала …
Вкраїно дорога, я із твоїх долонь
Зійшла у білий світ, де попіл і вогонь,
Де землю підмела та перша, світова,
І де війна взяла собі усі права,
Взяла наш білий хліб і юність матерів,
І виростали ми на чорнім сухарі.…
В. Луговському
Як співала земля у ту ніч останню,
Жаль було покидати поету цей світ,
Попрохав він перо, написав на прощання
Свою волю останню, свій заповіт:
«Поховайте тут серце моє в сивій скелі!
Тут щасливим я був, може, день, може, …
Я знаю, світ мій зоряний, тебе,
Моє дитинство з зіркою на грудях,
Зірки Героїв в битвах, в мирних буднях…
А зоряна війна, що світ до рук гребе,
Що це таке?
Невже хтось посягнути
Посмів на небо? Пане президенте,
З колоній …
О крематоріїв ядучо-чорний дим.
І космосу тривожні чорні ями…
Двадцятий вік! Він славен не богами,
Але й не димом чорним і рудим.
І не війною, що із краю в край
Пройшла по всій землі, по людських душах,
Не душогубками, що …
Життя одне, одне життя! Так мало!
І так багато… Мов тягар, несу
Все те, що серцем чулим увібрала:
Дитинства неповторного красу,
Війни пожежі, горе тих років,
І біженців важкі, криваві кроки,
І біль розлук стоустий і стоокий,
Й сивину удів …
Мені приснилася вселюдська мати.
Вона стояла в чорному вогні.
Був на руках її холодний труп дитяти,
І вороння кружляло у вишині.
Була вона — мов райдуга, яку
Ось-ось застелять чорні хмари ночі,
Сама Земля у квітах, у вінку,
Яка вмирать, …
Мислителі, допоки світ стоїть,
Ви відкривали істини століть
І відмітали все закостеніле,
Ви боронили правду, як уміли,
Невже ж дасте Землі в огні згоріть?
Як добре, що у світі ви були,
Що світ в огні ракет не повили
Й народ …
Мій отчий дім, де всі стежки мої
Веселками ясними перевиті,
Де у садах співають солов’ї,
Де шлях у світи проліг у високім житі.
Мій отчий дім, ти дав усе мені,
Моя маленька біла моя хата
Ввійшла у серце співом голосним…
Квапливо поїзд десь прогримотів,
Гудуть дроти надвищених напруг,
І цвіркунами ніч дзвенить навкруг,
І ти вслухаєшся у дивний цей мотив.
І чуєш: звір дріма у лігві потайнім
І птаство кублиться у гніздах теплих.
І верби лагідні у благосному сні
Зітхають …
Скупа природа наших середмість:
на тлі домів, незрима і знищима,
хода дерев. Читаймо це очима
з повільних віт, немов бентежну вість.
І ти питаєш: ну до чого цей
камінний кущ, і цей букет на сходах,
і цей вітраж, мов кольоровий …
Мав я прегарну здатність (чи то хворобу):
двійко голуб’ят у череповій коробці.
В ротову мою порожнину, від крику аж пурпурову,
зазирали медики, ворожбити та інші знаючі хлопці.
Як я вами пишався, мої крилаті кристали,
пернаті мої мучителі з давніх полотен!..…
Весна виникала, де тільки могла:
трава на фронтонах, дощі і сухоти,
і тепла бруківка. Весна була зла.
Блукаючі танки і рештки піхоти
вертались nach Osten. Черешня цвіла,
і груди, сповиті в паси портупей,
зітхали в жаданні нових епопей.
Костел описали …
Лукавий біс, породжений хвалою,
липкий та сласний, сотворив туман
і, зграбно зістрибнувши з аналою,
повів тебе в сади своїх оман…
Ти бачив силуетів довгу свиту,
непевну і розмиту, як мара,
і ти гадав, що то — картина світу
або принаймні …
…і врешті ми спинилися. Ріка
текла внизу, одвічна і невпинна,
а ми, мов на краю материка,
де притча лопушана і люпинна
зросла понад уламки городища,
зніміли, і щільніш замкнулась тиша
над нами, несподівана й тісна,
з ознаками оси і цвіркуна.…
