— сторінка 4

Я пам’ятаю жест і порух
тих, що мені давали воду.
В пахкій долині Ріо-Бланко,
де Аконкагуа в шапці льоду,
під пліть важкого водоспаду
я підійшла по прохолоду;
він, буйногривий, круто падав
і розбивався там з нальоту.

Я обпеклась його кипінням,…

Де жили в Тауантінсуйо
індіанці древні,
гімни й танці ми принесли
в гори ці пустельні.

Тут вогні живі палали,
завивали кени
і співали юні жриці
й мудреці священні.

І, засліплений сонцями,
опустивсь ти, певно,
щоб побачить індіанців
і стовпи вогненні.…

Ронда, ронда Аргентини
десь на тропіку скресає
і, спускаючись по ріках,
разом з ними виростає.
Обминає всі посіви,
поникає біля гаю.
Вирушаємо за сонця,
ідемо, коли смеркає…

Поминувши Ентре-Ріос,
мов тіка за виднокраї,
бо роз’єднується коло,
рветься натиском врожаю:
сім …

Вчительці Еммі Ортіс
Світло всесвіт огортає,
в тому світлі бачу сейбу,
і Америки в тій кроні
грають спалахи зелені!
Гей, сейбо, гей-но, гей-но!

Сейба ця не виростала:
сейбу, дерево правічне,
не саджали індіанці
і не зрошували ріки.
Проти неба вихиляє…

Шляхами зі Сходу на Захід,
як вої в залізних заставах,
шикуються в ронду сувору
стосот срібних пальм величавих.

Вони розбредуться гуртами,
як зорі чи вівці в отавах,
і знову ладнаються в ронду
окрилених пальм величавих.

Помежи тростин та бавовни,
по …

Острів Карібський та Сібоней,
пагін тендітний, підніжжя піщане, —
мов черепаха, лежить серед моря;
повний гаїв, де красуються пальми,
світлий в шерегах тростини,
темний од сейб величавих.

А королівські пальми дівують,
поміж землею зрісши та небом;
якось циклон їх потяг …

І. ВІДЧАЙ
Імла густіє вічна — не зможу я впізнати
місцину, де жбурнуло мене в солоні хвилі.
Цю негостинну землю обходять весни милі:
мене тут ніч укрила дбайливо, наче мати.
Скажений вітер трощить мій крик, як скло, на дрізки,
ридає …

І. ВУЛКАН ОСОРОНО
Ти жбурляєш, гримкий вулкане,
сам у себе той град камінний!
Патріарше племен великих!
Найстаріший пастух рівнини!
Ти — застиглий стрибун, що раптом
зупинився посеред бігу;
сяйвом сліпиш ти індіанців,
дикий олень, біліший снігу.

Славо наша, вулкане Півдня,…

Достигле сонце двох Америк,
о сонце інків, сонце майя,
тобі молились майя й кіче,
вславляли з краю і до краю,
в твоїм промінні аймара
бурштином жовтим палахтіли.
Червоним сходиш ти фазаном,
а вдень стаєш фазаном білим.

Від леопарда рід ведеш …

Тече вода в синє море,
Та не витікає,
Шука козак свою долю,
А долі немає.
Пішов козак світ за очі;
Грає синє море,
Грає серце козацькеє,
А думка говорить:
«Куди ти йдеш, не спитавшись?
На кого покинув
Батька, неньку старенькую,…

Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідий місяць на ту пору
З хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто …

Ах, у тебе постіль біла!
Ах, у тебе постіль тепла!
Під покривалом у тебе
Радощі раю і пекла

На грудях твоїх я млію,
У обіймах завмираю.
Тільки знаю: Я щасливий!
Тільки чую: Я кохаю!…

По тисячу поцілунках,
Ще й ще по одному,
Цілував тебе б я, серце,
І не кидав дому.

Що один солодкий, другий
Солодший за того,
Цілував тебе б я з ранку
До ранку другого.

По тисячу поцілунках
Розстатись не сила,
Якому …

Геть ненависну сорочку!
Шовк – тут грубе полотнище.
До грудей хай ближче груди
І до серця – серця ближче!

Геть нахабне світло лампи,
І навіщо ніччю світла;
Тілом тіло ми почуєм,
Як в серцях любов розквітла.

Геть невмисну соромливість
І …

Відчини, мій Фрідріху, вікно,
хай погляну на широкий світ.
Бачу чорне незбагненне дно,
а над ним золототканну сіть.

Привиди кружляють наді мною,
постаті, що їх колись творив.
Прилітають з правдою сумною,
що останній буде цей мій зрив.

Березневе запашне повітря,…

Хіба зберу тепер я сльози
На перехрестях тих доріг,
Куди твій син їх порозносив
І де твій біль вогнем горів?

Хіба в піску тепер сипкому
Знайду знесилені сліди
Тих, що верталися додому
І не вернулися туди?

Хіба вкладу в химерну …

І скільки я верстов поміряв,
І скільки я стовпів пройшов, —
Розвіяв дні, неначе пір’я,
І стер, як пару підошов.

Малими вийшов я ногами,
І ріс, міцнів я у ходьбі,
Мої пісні поглинув гамір
Таких же, як і я, рабів…

Кашельнула ти, я чую,
І твій віддих наслухаю,
Бо на те ж то я й ночую,
Щоб чужого вкрасти раю.

Щоби кожний мент дрижати
Із любові, із страждання,
Щоби знати, відчувати,
Що в його ти посіданні

Що ж, перечить я …

Хай це буде місяць, тиждень,
Хай це буде тільки нині.
Щастя варте, щоб умерти
За його і в цій хвилині.

Хай це буде сон, омана,
Хай це буде тільки мрія,
Щастя варте, щоби вічно
За єдиний мент терпів я.

Хай …

Жаром палає, пашить наше тіло,
Чаром сіяють твої ясні очи,
Сили охляли, душа оп’яніла,
Вкрили нас ніжні пеленочки ночі

І не почує ніхто й не побаче
Захват солодкий, ніжне раювання.
Ти тільки й я, і бажання гаряче,
Й темна нічка …

Не зови, не мани, я не знаю тебе.
Ти не ти, ти мара, ти лиш привид, ти сон,
В мене любка була, але вмерла вона,
І любив її так, що квилить в серці стон.

В мене любка була, така гарна, …

Ні, такої лихоманки
І в хворобах не буває:
Кожна думка, кожна гадка
Твою постіль облітає.

І глядить, як ти головку
На подушечку зложила,
Як волоссячко із шовку
Твою білу грудь накрило.

Твої білі груди повні,
Що з сорочки виглядають,
Будять …

Ой запали сніги та подули вітри,
Заскрипіли морози, —
Залишили в душі тільки пісні дві-три,
Ваші пісні дві-три —

Між житейської прози.
Прогриміли бої, одгоріли вогні,
Затягнулись кордони, —
Не розбить ланцюгів ані вам, ні мені,

Ой ні вам, ні …

Дівчино, у тебе радощі, смішки,
Радощі, смішки, груди – орішки,
Дай мені радости
Тії хоч трішки!

Буду їх мняти,
Як тісто у діжі,
Буду пестити і цілувати,
Буду кусати,

Як булочки свіжі!
В тебе ті перси,
Як яблучка круглі,
Як …