Ой у полі криниченька одна,
ой холодная водиченька до дна.
Ой холодная водиченька до дна,
а в козака дівчинонька одна.
«Дівчинонько, золотонько ж моя,
ой кажуть люди, що не будеш моя.
Як піду ж я у полки служити,
ой чи будеш по мені тужити?»
«Я ж по тобі не тужу й не плачу —
ой вийду надвір — світонька не бачу.
Я ж по тобі та й не журюся —
ой вийду надвір — від вітру валюся».
Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».
Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]
Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]
Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.
Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]
Зустріла я це дитятко,як вийшла на поле:маленьке спало в колоссі,таке світлочоле… А може, у винограднійгуляла долині:шукала гроно й торкнулая щічку дитини… Тому-то й боюсялишити дитину сплячу,бо зникне, як іній з листя,і вже її не побачу…
Добре ж було, добре нашим батькам жити, що не знали наші батьки панщини робити. А тепер в неділеньку у всі дзвони дзвонять, — осаули з козаками на панщину гонять. Не одбуде син за батька, а батько за сина, — ой побила тепер же нас лихая година! Живуть люди з бідочкою, гонять матір на лан жати […]
Із хатини тії, що в гаю Свої двері в порігу валила, Гуди юність приніс я свою, Де з «тубкому», неначе на вилах, Висне шкура мужицька в крові, Червоніючи світлом різниці, Аби гавкали пси у рові І лящали із поля лисиці… Серед вулиць стрімких, мов граби, Пробігають в панчохах дівчата: Білі ноги, а не голуби, Вилітають […]
Моя Україно, недоле моя, була ж ти мені дорогою, а нині тебе вже питаюся я, ох, що ж ти зробила зі мною? І саме тоді, як весна з-над садів сіяє дощем та ріллею, і кожная брунька ясна до країв на світ тягне листя із глею, і саме тоді, як гарячі стовпи піднімаються над лісами, і […]
Боже, скільки щедрот Творить воля твоя! Де ж мій дім, мій народ, Де вітчизна моя? Де ж ти, славна сім’є Без панів і рабів? Де той люд, що своє Поважав і любив? Рідних співів та свит Не соромився він! Де той люд-ясновид? Де веселощів дзвін? Веселився народ, Аж гриміло село. Веселіше стокрот Всюди щастя цвіло. […]
Коментарів ще немає... Будьте першим!