Ой у городі копаночка

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

На зеленому роздоллі,де чебрець, де трави й квіти,наче ждав, мене стрічаєВітер. То крутнеться біля мене,то летить несамовито,мов пустун, що матір хочеподражнити. То обніме ніжно, зграбно,як йому лише й зуміти,то почне моїм одіннямшелестіти… Чагарі він підіймає,наче змій, шипить у вітахчи, жагучий, забиваєвіддих. Чи у папороть на схилахвін заскочить непомітно —зашумить вона, мов крилаВітру. Я обійми розкриваю,хочу […]

Не забути тих днів ніколи: Залишали останній шмат. Гуркотіли й лякались кола Під утомлений грім гармат. Налітали зловісні птахи, Доганяли сумний похід, А потяг ридав: на Захід… на Захід… на захід… І услід — реготався Схід. Роззявляв закривавлену пащу. П’яний подих нудив, як смерть. Де ж знайти нам за тебе кращу Серцем, повним Тобою вщерть? […]

Та нема гірш нікому —як тій сиротині —ніхто не пригорнепри лихій годині! Та не пригорне батько,не пригорне мати —тільки той пригорне,що думає взяти. Та налетіли гусиз далекого краю —замутили водув тихому Дунаю. Та бодай сірі гусиз пір’ячком пропали —що нас розлучили,як голубів пару! Як ми кохалися —як зерно в горісі —тепер розійшлися,як туман по лісі! […]

I. Необорима сонячна заглада — Віки, віки — одна блакитна мить! Куди ж поділа, степова Елладо, Варязьку сталь і візантійську мідь? Від синіх меж до сіверських україв Широчина нестримано росте, Мов на бандурі велетенській грає Співучим вітром припонтійський степ. Гарячий день розлив пекуче злото І сам втопивсь у соняшнім меду, Й крізь спокій цей єдина […]

Брала дівка воду, брала, брала, вибирала — до дна й не добрала. Жила в батька одиниця — до добра не зазнала. Я ж думала, молодая, в свекра погуляю, а у свекра гірше пекла — до добра не зазнаю. Ой піду я, молодая, у сад, у садочок, та вирву я з рожі квітку, та й пущу […]