Ой не цвіти буйним цвітом

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Вітер з поля, хвиля з моря — гой, та довела любов до горя! Світ-головушка кружиться — гой, та на плече орел сідає. «Гой, та орел сизокрилий — скажи правдоньку, де мій милий?» «А твій милий на роботі — гой, та у ливарному заводі». «Що ж він робить, виробляє?» «Гой, та мідні труби виливає». «Ой що […]

Ой ти, моє сонце, Як же світиш ясно! Де ж тоді було ти, Як жилось нещасно? Як моє дитинство Радості не знало, Як услід за мною Горе мандрувало. Як ховав я батька, Що помер з роботи. Як його могилу Розмивали сльоти. Як ходив я сумно, Та не знав дороги, Оббивав з поклоном Багачів пороги. Як […]

IБула моя мати маленька,як м’ята або як травина;і тінь свою власну на речіїй важко було відкидати. Земля її ніжно любилаза легкість і злагоду в серці,за те, що вона усміхаласьдо ниви — чи горе, чи радість. Любили її немовлята,і старці, і трави, і світло,що завжди за вродою тужитьі їй поклоняється завжди. Любов через неї з’явиласьнепоказна — […]

Вилітали орли з-за крутої гори — заплакали молодії хлопці, сидячи в неволі. Вони заплакали ще й заголосили: «А в кого ми, пани-браття, цеє заслужили? Чи в Господа-Бога, чи в свої громади, що нас, таких молоденьких, в некрути забрали; в некрути забрали ще й попарували, на руки й на ноги кайдани наклали!» Кайдани наклали — на […]

Збігають дні, й нічого вже не треба. Струхлявіли бажання, мов колоди. Сокирами — все ближче — з бганок літа — Мисливці люті — й на всі кутні — дрібно. Ще око вирізняє куби, ромби, Що укладаються драбинками мелодій. Душа — потойбік неладу і ладу. Та плівка — тоншає — й водночас, ніби грубне. Єдине слово […]