Ой не шуми, луже

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Вчительці Еммі ОртісСвітло всесвіт огортає,в тому світлі бачу сейбу,і Америки в тій кроніграють спалахи зелені!Гей, сейбо, гей-но, гей-но! Сейба ця не виростала:сейбу, дерево правічне,не саджали індіанціі не зрошували ріки.Проти неба вихиляєдвадцять кобр вона потворних,і співа в поривах вітрукожна з них, немов Дебора.Гей, сейбо, гей-но, гей-но! Не дотягнеться худоба,не сягне стріла вершини,її полум’я не палитьі жахається […]

Вітри Азії Колони з базальту. Фасади палаців На перехресті. Й вітри, Які супроводжують кочовиків, Що випалюють культури Правом сильного. Циклопічні мури, вкриті зображенням Богині плодючості Як віє вітер В колонах, серцях, пам’яті! Ніколи нічому не вчаться Ні народи, ні одиниці. Єдиний Ти, Невимовний, Що пануєш Від віддиху до віддиху. Золотий кухоль з левами і гієнами […]

Мамо, ти мене цілуєш,та стократ цілую я,не злічити тих цілунків,повних світлого чуття… Сяде бджілка на лілею,крильця лагідно стуля.І так само тихо-тихоти голубиш немовля… Заглядати в твої очія готова все життя:о, яке в твоїх зіницяхгарне бачу я дитя… Все, на що ти поглядаєш,віддзеркалює вода,і так само в інших дітяхбачиш ти своє маля. Очі, що мені дала […]

Засвистали козаченьки в похід з полуночі, — заплакала Марусенька свої ясні очі. Не плач, не плач, Марусенько, не плач, не журися, та за свого миленького Богу помолися! Стоїть місяць над горою, а сонця немає… мати сина в доріженьку слізно провожає: «Іди, іди, мій синочку, та й не забавляйся, за чотири неділеньки додому вертайся!» «Ой рад […]

Там верби золоті й дзеркальні ріки, де стигнуть колихливі тіні риб, там у криницях зорі, мов горіхи, і скрипки перестудженої скрип… Таке тобі життя, як медівник, ще років тому десять або вісім, а нині в місті тихо, наче в лісі, і місяць понад ратушею зник, але ж було, було — як медівник!.. Так, двадцять сім […]