Ой мій батько гіркий

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

I. Чорне. Чорне. Ні вогника в морок. Чорне. Чорне. Ні іскр. Ні зірок. Лиш пекучої пристрасті змора — До безодні останній крок. Так пали ж, не гаси мою спрагу, Не пускай з кайданів твоїх рук, Погуби мене пеклами пагуб! Заголуб мене полум’ям мук! Щоб останні щілини, останні Частки серця — з шматками святинь — Залили […]

Під Київ старий незглибимая ніч Прийшла непомітно степами — І тисячі в воду запалених свіч Поділ перекинув стовпами. І знизу безодня й безодня вгорі Із синього холоду ночі Жене над водою вогні в куширі І жаб’ячим криком скрегоче. Стихія небесна, стихія земна Злилися в гармонію дивну, Та місця між ними мені вже нема Так само, […]

О крематоріїв ядучо-чорний дим. І космосу тривожні чорні ями… Двадцятий вік! Він славен не богами, Але й не димом чорним і рудим. І не війною, що із краю в край Пройшла по всій землі, по людських душах, Не душогубками, що квіт народів глушать, — Він готував нам щедрий урожай. Вродилося, бо сіялось в громах Таким […]

Зимове дерево на тлі небес,як силует Еразма з Роттердаму,суворе й лицарське, шрам біля шраму,і світло мислі, паче блискіт лез. Далеко відлетіли вітру пасмаі листя почувань, як літні сни.Одне чекання вільної весни —на вдумливому профілі Еразма. Я обтинаю гілля — і стаєте дерево подібнішим дедалідо мого сина — ось такий він є! І небові, що в […]

I. Всі вироки, здається, проказав Рвучким і ярим віршем… А Росія Ще догнива, як здохлий бронтозавр, І труп — горою — мертво бовваніє. О люте стерво! Твій посмертний дух Ще мстить — смердячий, безнадійний Лазар, — Але намарне: навіть гній потух, І тільки низом стелиться зараза. Даремно радиться синедріон Крикливиць та шаманів евразійських — Бо […]