Ой летіла зозуленька, стала говорити:
«Не будете, мужики, панщини робити!»
Ой летіла зозуленька, в очереті впала:
«А вже ж ваша, мужики, панщина пропала».
Ой пішов же пан старий стосиків рубати,
а за ним стара пані стосики в’язати.
Ой перейшла старенька од стоса до стоса —
погубила черевики, йде додому боса.
Ой пішла стара пані пшениченьку жати,
а за нею паничі снопики в’язати.
Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».
Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]
Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]
Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.
Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]
Коли вільна ти, Скажи, Що таке брехня? Я знаю Про що ти так мрієш завзято, Спустивши на оченька вії, Як спуститься нічка на землю, Як тихо, Як темно, Як глухо у хаті, мов в небі: Я знаю, Тоді то у тебе Дівочії мрії палкі, соромливі, Свавільно і грубо ведуть перед тебе Палкого і дужого, голого, […]
Дощик, дощик капає дрібненько,я ж думала, я ж думала — запорожець, ненько. Коли б знала, коли б знала, відкіль виглядати —то б найняла, заставила стежку промітати. Аж він іде, аж він іде, ступає дрібненько —то ж то милий, то ж то любий, дивітеся, ненько! Дощик, дощик аж із стріхи капотить —розсердився мій миленький, аж ногами […]
Дівчино, у тебе радощі, смішки, Радощі, смішки, груди – орішки, Дай мені радости Тії хоч трішки! Буду їх мняти, Як тісто у діжі, Буду пестити і цілувати, Буду кусати, Як булочки свіжі! В тебе ті перси, Як яблучка круглі, Як яблучка круглі, Як м’ячик набухлі, Із синіми жилками, Червоною кров’ю, Дишуть, сміються, Тільки любов’ю. Ябка […]
I. Досі сниться метелиця маю, Завірюха херсонських вишень. Золоті її очі впивають Степовий необмежений день, Що зростає у небо, у вічність… Плине вітер крізь села, сади, Золоті її очі й ритмічні Сині хвилі річної води. II. Як забути? Яка ж гадюка З серця вижерти спогад могла б: Зір — пекучий, як мука й розлука, Мову […]
І наострю твій слух, щоб, як озвуся, Ти чув мій голос, наче грім із хмар… І. Франко 1. Ішов я від батька з глухого села У город далекий полями: Обмиті дощами та шумами трав Шляхи пригинались в степу до канав, За гори під сонце лягали. 2. І билося серце тривожно мені, І груди боліли від […]
Коментарів ще немає... Будьте першим!