Ой да світи, місяць

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Застрягло у моєму горлі слово —і не позбудусь, не звільнюсь від нього,хоча воно в мені пульсує кров’ю,бо випущу — і спалить воно поле,ягня заб’є чи птицю кине долу. Я мушу його вирвати і сховати:знайти боброву нору глибочезнуабо вапном те слово загасити,щоби, як душа, вже не могло літати. Що я живу — виказувать не хочу,допоки у […]

Ой судома, пане-брате, судома, судома! Нема в мене снопа жита ні в полі, ні дома. Було в мене, пане-брате, жито та й зелене — нахали вражі пани, забрали у мене. Як пішов же я до пана поминатись плати, то він мене набив добре та ще й випхав з хати. А як стали поліськії панки заїздити […]

Світи, світи, місяцю — гей,Ще й ясна зоря — та гей, гей, гей, гей!Просвіщай доріженькуАж на край села. Просвіщай доріженьку — гей,Аж на край села — та гей, гей, гей, гей!Аж до того дворика,Де живе вдова. А у тої вдовоньки — гей,Дочка молода — та гей, гей, гей, гей!По світлоньці ходить,Чеше волосся. Чеше ж вона, […]

Одна гора високая,а другая низька;одна мила далекая,а другая близька. У цієї близенькоїволи та корови,а в тієї далекої —та чорнії брови. У цієї близенькоїволи поздихають,а в тієї далекоїбрівки не злиняють. У цієї близенькоїрушник на кілочку,а в тієї далекоїброви на шнурочку. Ой я цюго близенькуюлюдям подарую,а до тої далекої —пішки помандрую!

Поза лісом зелененькимБрала вдова льон дрібненький,Вона брала, вибирала,Тонкий голос подавала. Там Василько сіно косить,Тонкий голос переносить.Кинув косу додолоньку,А сам пішов додомоньку. «Дозволь, мати, вдову брати —Перестану пить-гуляти!»«Не дозволю вдову брати —Вдова вміє чарувати:Чарувала мужа свого —Причарує сина мого».«А я чарів не боюся —Та й на вдові оженюся».