Налетіли журавлі

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

…wie menschlich sie Madonnen planen… Р.М.Рільке I. Під позолоту повечір’я — прозбріш синь. Над містом сяє хмарний вирій — лунка глибінь. Над містом шерех крил небесних, крик ластівок І, ніби по минулих веснах, мій легкий крок. Так примиренно і так просто простує ніч. На ликах Карлового мосту відблиски свіч. Тоді вщухає пломінь спраги — співуча […]

Від погляду твого стаю сяйною,вродливою, як від роси — трава.І завтра дивуватись буде мноютростина біля річки, як жива. Мені своїх колін огрублих соромі сором уст печальних, але типрийшов і дивишся жадливим зором,немовби кличеш сонце з темноти. Так жоден камінь світлом на дорозіоголений не був, як ця жона,що ти підняв її, не знавши досі,яка сяйлива в […]

Для чого ти прийшов? Для чого ти прийшов? Ніхто не полюбить тебе, хоч ти вродливий, сину мій. Хоч ти всміхаєшся, як усі діти, як найменший із моїх братиків, але тільки я цілуватиму тебе, сину мій. І хоч ти пручаєшся, тягнучись до іграшок, але тобі доведеться бавитися лише моєю груддю і ниткою моїх сліз, сину мій. […]

…і врешті ми спинилися. Ріка текла внизу, одвічна і невпинна, а ми, мов на краю материка, де притча лопушана і люпинна зросла понад уламки городища, зніміли, і щільніш замкнулась тиша над нами, несподівана й тісна, з ознаками оси і цвіркуна. Та лиш на мить, бо мова про ріку. Про вогких берегів колюче лоно, де так […]

Час покликати громаду На пораду, на нараду, На великий здвиг! Хай народ зійдеться й скаже, Як здолати лихо враже Задля днів нових! Як нам жити, поживати, В рідній хаті й біля хати Як заводить лад: Чи зостатися в неволі, Чи дійти нової долі Шляхом барикад. Довго люди вдень блукали, Кров і сльози проливали, Все не […]