Над річкою бережком

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

За печальні пісні Не кляніте мене, Бо ж і так у вогні Моє серце сумне. Кров од болю кипить, Мучить мука німа, Ні на мент, ні на мить Сну про щастя нема. Я не можу здолать В серці горя й жалю, Шум плачів і проклять Я думками ловлю. Я не можу знести Цей гидкий маскарад, […]

Коли горбом над книгами товстими Мудрець літами закляка І раптом голову свою над ними Підніме й бачить із вікна, Що сонце над краями неба плине За гори пишно одпочить І за сади осінні жовтоглинні, Де ломиться, мов крига, лист, Перед очима в його встати Почне минуле з небуття, І в холоді віків йому купати Трудами […]

Сама собі дівчина здивувалася,Де її красотонька подівалася.Чи у тому морі, що купалася,Чи на полотенечку, що втиралася? Чи на полотенечку, що втиралася,Чи на тому милому, що влюблядася?Ані в тому морі, що купалася,Ні на полотенечку, що втиралася, Ні на полотенечку, що втиралася,А на тому милому, що влюблялася!

Ой з-за гори вітер віє, там пригожий жито сіє. Ой там ходить чумак гожий та на личеньку кращий рожі. Ой не могла надивиться, та мусила залюбиться. А він мною не став гордити, за дві слові став любити. Їде чумак у дорогу, кида милу нездорову. Говорили вражі люди, що вже чумака не буде. Говорили ще й […]

Вийду на поле, гляну на море, —Сама ж я бачу, що мені горе.Сама ж я знаю, чого я плачу, —Що я милого нігде не бачу. Кого я люблю, той за плечима,Кого не знаю, — перед очима.Ой боже, боже, за що так мучиш?Дався пізнати, — чому не злучиш?