Літо

Янка Купала

Ех ти, літо з гарячими бурями!
Оживляєш і поле, і луг.
Розлучуся з думками похмурими,
Вийду з хати, погляну навкруг.

Шум стоїть над густою дібровою,
Ніби рада про щось там іде;
Потічок гущиною вільховою
Шелепоче, мов нитку пряде.

Розпласталися ниви, мов килими, —
А над нами небесна яса!
Там жита з колосочками білими,
Там срібло молодого вівса.

Колосок з колоском понад нивами,
Розмовляючи, в далеч ідуть;
Співи жайворонків переливами
Присипляють, а сну не дають.

Ти приліг, а все небо аж світиться,
І так легко тобі на душі…
Хто з вас, хто не любити насмілиться
Влітку світ від межі до межі?..

Літо, дай мені сили й бадьорості,
Дай, щоб доля до мене прийшла,
Дай співати мені, дай боротися
Проти кривди, неволі та зла!

1907

Сподобалось чи ні? Залиште оцінку: