Чого ж вода каламутна

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

«Добрий вечір тобі, зелена діброво! Переночуй хоч ніченьку мене молодого!» — «Не переночую, бо славоньку чую а про твою, козаченьку, голову буйную». «Добрий вечір тобі, ти, темний байраче! Переночуй хоч ніченьку та волю козачу!» — «Не переночую, бо жаль мені буде, — щось у лузі сизий голуб жалібненько гуде. Вже ж про тебе, козаченьку, й […]

Вже закінчили жати жито. Голодні обрії. Глибінь. А тут — тонкий порожній зшиток І вічний заповіт: люби! І трудний хліб черствий щоденний, І темні многотрудні дні, І в снах — Еллада і Атени Та хмурі степові вогні. А поруч, як весталка сонна, Вартує жертовник — вона, Проста, земна моя Мадонна, Проста, земна моя жона. 21 […]

Там, де Ятрань круто в’ється, де по каменю шумить, там дівчина, гей, як зветься: козак знає та й мовчить. Ой у полі криниченька, в тій криниці б’є вода, там дівчина воду брала чорнобрива, молода. Даром, дівко, квіти сієш, вони тобі не зійдуть, даром батька, матір просиш, бо за мене не дадуть. Бо ти дівчина багата, […]

Не квітне заповідний сад. Не бачу ні сестри, ні брата. Ти все вертаєшся назад, Як рік, як перстень Полікрата, Що не втопити, не згубить, Не замінить і не забути. Так подих вічної судьби Вогнем перетинає будень. Ти не камінний сфінкс пустинь, Ти не мара й не костомара — В бездоннім зорі — зимна синь, А […]

I Глибока осінь павутину На берег тягне з-під млина, Де перестояну калину Ламає дівчина мала; Гуде від ціпа жовта тиша, Як у неділю дзвін в гаю, А на кулі хазяйка рижа Сорочку зашива свою І повідає, як надворі Шуміла ніч вогнем з громів І цуценя коло комори Вищало мокре у рові; А комсомолець в ліжку […]