Чого селезень скучний, невесел

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

По небу — скільки зору, — ходить швайка, — Із дір — серпанок — фіялковий цукор, Серед якого — одна жовта цівка Майбутніх катаклізмів, гніву й воєн. Підсліпуватий легіт ледве віє — Й намул копитний, який бруком цока, Спорудами витягується, заки — В мішок без вікон — дідуся Морфея. На перехрестях пуп буття шаткують, Що […]

Ой за річкою та й за Синюхою та виросли ожини; «Гей, давай, давай, батьку, переміни, бо далебі, загинемі!» — «Гей, не річ моя, славні запорожці, переміни давати, гей, просіть собі, славні запорожці, цариці заплати!» Гей, дала, дала славним запорожцям та цариця заплату, що понабивали на ноги кайдани, дали в руки лопату. Що понабивали на ноги […]

Зібралися всі бурлаки до рідної хати: тут нам мило, тут нам любо з журби заспівати! Ти, царице Катерино, що ти наробила? Край веселий, край зелений панам роздарила! Богатому розпродала від краю до краю, а бідному зоставила те, де поховають. Бо цариця Катерина добре в карти грала, вона наше усе добро та й попрогравала. А ти, […]

То не свисти зимової віхоли Над землею шумлять і гудуть, — То мучителі злобно задихали, То в кайдани робітних кують. То не ворони чорні ввихаються Коло трупів та мертвих очей, То жандарми гуртами злітаються Катувати закутих людей. То не води бурхливі, не повені Розлились по сумнім бережку, То, вмираючи в битві, знедолені Кров свою проливають […]

Не зови, не мани, я не знаю тебе. Ти не ти, ти мара, ти лиш привид, ти сон, В мене любка була, але вмерла вона, І любив її так, що квилить в серці стон. В мене любка була, така гарна, як рай І чарівна, як сон, як привабні світи, І подібна ти їй, ти подібна […]