Роса

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Купи мені, моя мати, за три копи голку,за чотири золотії — червоного шовку, за п’ятого золотого — мальовані п’яльця —хай вишию, вимережу милому рукавця. Шовком шила, шовком шила, золотом рубила —все для того миленького, що вірно любила. Шовком шила, шовком шила, сріблом гаптувала —все для того чумаченька, що вірно кохала. «Чом ти мене, моя мати, […]

I. Клекотить ще, але — догоряє, тліє, Фістулею — останній акорд скорострілу… Щось тяжке і одвічне на обрію мріє, Розпростовує чорні крила. Виростає нестримно, біжить, як калюжа. Що ж воно? Чи скажених отар череда? Чи повітря морове? Ні — нищить, брудить і спаплюжує Землю мою чергова орда. Степ підвівся, і втілився в древній хаос, І […]

А вже весна, а вже красна —із стріх вода капле;молодому козаковімандрівочка пахне. Помандрував козаченькоу чистеє поле —за ним іде дівчинонька:«Вернися, соколе!» «Не вернуся — забарюся,гордуєш ти мною —буде ж твоє гордуваннявсе перед тобою». Помандрував козаченькоз Лубен до Понлуки —ой плакала дівчинонька,здіймаючи руки.

Твоїй памʼяті, брате Самійле На персах землі — ропа; У важке небо зоряне з сонцем — впира чолом. Од пʼят гори до зір небесних — криваві тумани. На горі в туманах — хрест. Простяг рамена од краю світа до краю, од сходу на захід. У світ упала тінь хреста з півночі на південь. На хресті […]

Я мужик-білорус, Пан сохи та коси. Темний сам, білий вус, Хата з глини й лози. Моя мати – біда, Наче мачуха, зла. Голод – батько! Тверда Праця силу дала. Я погорду терплю, І вклоняюся всім. Хлібом світ я кормлю, Сам окрушини їм. Як спрацьовані дні, Так життя моє йде, Та за працю мені Нема вдяки […]