Земля

Із безодень світу
вилітає рев,
кида хвилями між зорі
сивий океан.
Гасить сонце,
миє місяць;
старі кості
матері-землі
лиже.

Трусить гривою у горах,
гори бахкають, як грім;
піском вітер їх розносить
у чотири руки
в світ.
А над водами-морями
крильми хмари
ріже сокіл
та безоднями-очима
сонце вище підійма!..

Хай лютує, кида хвилі
у простори океан!

1921 р.