Зелена та ліщинонька

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Недавно з тобою ми стрілись; вела ти Палку суперечку зі мною тоді. Тобі – визнаю – довелося страждати, І втіхи зазнати, і жити в біді. Коли долітає до мене в зітханні Твій біль, наче блиск у вечірній ясі, Коли в твої очі вдивляюсь, о пані, То бачу, що ти не така, як усі. Вид мужній, […]

В-ці К-б Коли зблисне річка в рогозі, під сонцем ринучи в стави, І босі ноги згадую в грязі, що мовчки бачили і ви. І відвертаюся лицем від плес, де й сонце соромом стає, бо ви його з водою, як з небес, у серце занесли моє.

Та попід гаєм зелененьким доріжка лежала — та туди наша судариня рекрут виряджала. Ісписала, змалювала вдовиного сина — хорош, хорош вдовин син на воронім коні! На воронім коні, грає в голубім жупані — за ним іде стара мати та плаче-ридає. Взяла коня за поводи та й стала питати: «Ой, сину ж мій, мій соколе, де […]

I. Не поет — бо це ж до болю мало, Не трибун — бо це лиш рупор мас, І вже менш за все — «Кобзар Тарас» — Він, ким зайнялось і запалало. Скорше — бунт буйних майбутніх рас, Полум’я, на котрім тьма розтала, Вибух крови, що зарокотала Карою за довгу ніч образ. Лютий зір прозрілого […]

Сяє сніг іскристий На гілках беріз. Плакати я хочу, Та не маю сліз. Хочу пісню скласти Про свою біду, Серце моє ниє — Слів я не знайду. Хочу, щоб ніколи Стужі не було. Щоб не проминало Весняне тепло. Хочу я, щоб доля В хаточці жила, Щоб недолю річка В повені знесла. Хочу я, щоб воля […]