Вона моя! В моїх обіймах…

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вітри Азії Колони з базальту. Фасади палаців На перехресті. Й вітри, Які супроводжують кочовиків, Що випалюють культури Правом сильного. Циклопічні мури, вкриті зображенням Богині плодючості Як віє вітер В колонах, серцях, пам’яті! Ніколи нічому не вчаться Ні народи, ні одиниці. Єдиний Ти, Невимовний, Що пануєш Від віддиху до віддиху. Золотий кухоль з левами і гієнами […]

Коло гаю походжаю, в гаю не буваю — а я свою дівчиноньку по голосу знаю. Ой як вона заговорить — як у дзвін задзвонить, ой як вона заспіває — село розлягає; ой як вона заспіває — село розлягає, ой як вона засміється — душа радується.

IБула моя мати маленька,як м’ята або як травина;і тінь свою власну на речіїй важко було відкидати. Земля її ніжно любилаза легкість і злагоду в серці,за те, що вона усміхаласьдо ниви — чи горе, чи радість. Любили її немовлята,і старці, і трави, і світло,що завжди за вродою тужитьі їй поклоняється завжди. Любов через неї з’явиласьнепоказна — […]

Моїй сестрі Гляньте — хор дівчачий,це ж навколо менетисяча дітей,і мені підвладнийсвіт ясних очей! На землі пустельнійпід палючим сонцемвеселить бугор,як велика квітка,мій дівчачий хор! На зеленім долі,біля гір високихголос затремтів:хор — це той єдинийдивовижний спів! У степу безмежнім,у степу осіннім,де відчай схолов,біля мене діти —це моя любов! Я даремно піснюстримую свою:в хор зійшлися діти —їх […]

I. Нема нічого на землі — Й нічого більше вже не треба: Ми — нанизу в сліпій імлі, Вгорі — далекі зорі неба. І недосяжність — вже навік, І вічна спрага — вічним болем, І тільки мій голодний крик — Самотнім перекотиполем. Шляхи в глухонімий туман Нам доля-відьма не простеле, З-поза земних, людських оман — […]