Поза селом повезено сіно

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Недавно з тобою ми стрілись; вела ти Палку суперечку зі мною тоді. Тобі – визнаю – довелося страждати, І втіхи зазнати, і жити в біді. Коли долітає до мене в зітханні Твій біль, наче блиск у вечірній ясі, Коли в твої очі вдивляюсь, о пані, То бачу, що ти не така, як усі. Вид мужній, […]

Крик Ксенофонтових фаланг На подих простору і солі — І ось реве бурунний лан Рабом вітрила і бусолі. І розгортається безкрай, І ширше — сафірове коло. Грай, вітре, перемогу! Грай, Як пристрасть простір поборола, Як обрії перемогла, І сказ стихій — в руках побіди. Ген майорить бузкова мла — За нею сплять скарби Тавріди. 23.2.1935

Ой не цвіти буйним цвітом,Зелений катране —Тяжко-важко на серденьку,Як вечір настане. «Ступай, коню, ступай, коню,З гори кам’яної —До тієї дівчиноньки,Що чорнії брови. Як не хочеш, дівчинонько,Дружиною бути,То дай мені таке зілля,Щоб тебе забути» — «Єсть у мене таке зілля —Росте біля току;Як дам тобі напитися —Забудеш до року. Єсть у мене таке зілляБіля перелазу;Як дам […]

Як зжерла все — за мить — моя провина І — на півнеба — пащеку неситу. І болю присмерк, й Евменід присутність, Що — з мороку, як спалахи червоні, І від землі — ледь вловне коливання. Як звузивсь шлях — і спереду і ззаду, І голосіння поглина безодня. Камінням обернулись теревені, Що вже по той […]

Ой ходила та Маруся по крутій горі, побачила селезня на тихій воді. «Пливи, пливи, селезню, тихо по воді, прибудь, прибудь, мій батеньку, тепера к мені» — «Ой рад би я, дитя моє, побути к тобі, насипали сирої землі на груди мої. Насипали сирої землі на груди мені, склепилися карі очі й вустоньки мої. Склепилися карі […]