Повнота

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Тече вода з-під Дунаю, ще й з-під синього моря — хто не служив у багатиря, то той не знає горя. А я служив у багатиря — та й горенько знаю: пізно ляжу, рано встану — та роблю, не гуляю. Посилає мене пан-хазяїн та у поле орати, а хазяйка свою наймичку — та волів поганяти. Оре […]

На далекій межі серед Диких Піль, Там, де Чорний Шлях перетнула Синюха, Вартував мій суворий прапрадід степи Та дубні ординської луни слухав. Від сусідніх зимовників димом тягло. У Торговиці зляканий дзвін бамкав. Може, братові рвали останній суглоб, А сестрі сутеніла остання тямка… І, турецький мушкет набиваючи, в ніч Довго, довго вдивлявся. І хлопця кликав. І […]

Чи то виють вовки, чи вітрища ячать, Чи лящать солов’ї на розраду комусь — Тут я бачу свій край, річку, бір, сіножать, Свою землю святу Білорусь. Кам’яниста вона і тверда, мов кора, Що посію, росте горобцю до колін. А люблю ж я її, жаль хатини й двора, В світі кращих немає хатин! Там господа моя, […]

За шматок хліба, чорного хліба, Бідак свою душу дає, Топить у рабстві мрії й надії, Життя безталанне своє. Щоб подолати злидні та голод, Він мусить забути навік Людяність, думи ясні й високі, І все, чим живе чоловік. Царський невільник, панський невільник, Цареві і пану слуга: Тому солдатом, тому пахолком Він служить під свист батога. Мусить […]

Ой у полі три криниченьки,Любив козак три дівчиноньки —Чорнявую та білявую,Третю руду та поганую. «Що чорнявую з душі люблю,На біляву залицяюся,А з рудою-препоганоюХіба піду розпрощаюся!» Чи всі ж тії та сади цвітуть,Що зарані розвиваються?Чи всі ж тії та вінчаються,Що любляться та кохаються? Половина та садів цвіте,Половина обсипається;Одна пара та вінчається,А другая розлучається. «Чи я ж […]