Ой у полі три доріжки різно

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Пісня перша Водили батько у костьол мене малого через бор. Про ліс вони мені тоді пускали казку по воді, а я малим ловив в озернім плесі серед нив. Ловив! Боявся уловить, щоб нею серця не розбить. Вночі на Петра вдвох ми йшли; підводивсь місяць на ліси, і зорі булькали у вітрах, палили нитки в небесах,— […]

Ой горе тій чайці, чаєчці небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі. Ой йшли чумаки, весело співали, й чаєчку ізгнали, чаєнят забрали. А чаєчка в’ється, об дорогу б’ється, к сирій землі припадає, чумаків благає. «Ой ви, чумаченьки, ви ще молоденькі! Верніть моїх чаєняток, вони ще маленькі». «Ой чаєчко наша, неправдонька ваша. Поварили чаєняток — добра […]

Ніжність Заради сплячої дитини, яку я несу, мій крок зробився сторожким, а серце стало віруючим відтоді, як несе в собі таємницю. Мій голос ніжний, як сурдина любові, і це тому, що боюся розбудити малятко. Очима шукаю тепер в обличчях душевний біль, аби інші бачили й розуміли, чому в мене бліді щоки. Тривожуся з ніжним острахом […]

Стоїть явір над водою, в воду похилився, на козака пригодонька: козак зажурився. Не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький, не журися, козаченьку, ще ж ти молоденький! Не рад явір хилитися — вода корінь миє! Не рад козак журитися, так серденько ниє. Ой поїхав з України козак молоденький — оріхове сіделечко, ще й кінь вороненький. Ой […]

За Сибіром сонце сходить… хлопці, не зівайте — ви на мене, Кармалюка, всю надію майте! Повернувся я з Сибіру, та не маю долі; хоч, здається, не в кайданах, а все ж не на волі. Маю жінку, маю діти, та я їх не бачу! Як згадаю про їх долю — сам гірко заплачу! Куди піду, подивлюся […]