Ой од моря та й до моря

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Життя моє трудне й нужденне, І, скільки світу, кожен звик Гордити мною, кпити з мене, — Бо я мужик, дурний мужик. Я підписатися не вмію, Не ходить гладко мій язик, Бо вічно я орю та сію, — Бо я мужик, дурний мужик. Я з праці хліб свій добуваю, Зношу лайливий, грубий крик. Я рідко-рідко свято […]

Ніжність Заради сплячої дитини, яку я несу, мій крок зробився сторожким, а серце стало віруючим відтоді, як несе в собі таємницю. Мій голос ніжний, як сурдина любові, і це тому, що боюся розбудити малятко. Очима шукаю тепер в обличчях душевний біль, аби інші бачили й розуміли, чому в мене бліді щоки. Тривожуся з ніжним острахом […]

Чи йтимуть хвороби й пожежі під стріхи, Чи смуток який увірветься до хати, — Не йди до палацу шукати потіхи, Бо там ти почуєш зневажливі сміхи! Ой, раджу – не рвись до багатих, мій брате! Не рвись до багатих – нема там підмоги, Ні жалю, де в розкошах сяють палати; Хоч витреш собою високі пороги, […]

Ой у полі три криниченьки,Любив козак три дівчиноньки —Чорнявую та білявую,Третю руду та поганую. «Що чорнявую з душі люблю,На біляву залицяюся,А з рудою-препоганоюХіба піду розпрощаюся!» Чи всі ж тії та сади цвітуть,Що зарані розвиваються?Чи всі ж тії та вінчаються,Що любляться та кохаються? Половина та садів цвіте,Половина обсипається;Одна пара та вінчається,А другая розлучається. «Чи я ж […]

Ти круг шиї ручку в’єш, Круг серденька – зраду, Знаю, знаю, що ведеш Мене на загладу. Я цілую жар губок, Заплющивши очи, Твому заклику в слідок Йду в Нірвану ночі…