Ой летіла горлиця

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Розпрягайте, хлопці, коні —Та лягайте спочивать,А я піду в сад зелений —В сад криниченьку копать. Копав, копав криниченькуУ вишневому саду —Чи не вийде дівчинонькаРано-вранці по воду? Вийшла, вийшла дівчинонькаВ сад вишневий воду брать,А за нею козаченькоВеде коня напувать. Просив, просив відеречко —Вона йому не дала,Дарив, дарив з руки перстень —Вона його не взяла. Знаю, знаю, […]

О земле, я люблю, кохаю до нестями Тебе, немов свою коханку, залюбки Сплітати прагну я тобі із зір вінки, Тебе оточувать безсмертними хвалами. На просторі твоїм чудові писанки Я бачу – в зелені ти блискаєш світлами, Братерства й любощів палахкотять зірки; Чого ж я прагну ще? Звідкіль душі надлами? Душа ридає. Мрій нема вже. Тільки […]

Хай же вам так не здається, Що біда навік затисне… Знайте, лихо перетреться, Блискавкою доля зблисне. Правда, повні смутку вісті Буйний вітер нам приносить. Він на кожному обійсті З болю плаче та голосить. І голосить при народі, Як за немовлятком мати, Аж би крикнув: годі, годі! Годі серце жалем рвати! Але все ж – хай […]

Північ лагідна й мила.Чую — пульсує сіку стеблах трояндових до бутонів.Чую — горятькоролівського тигра смуги,спати йому не дають.Чую — поезія чиясьросте серед ночі,зростає, мов дюна.Чую — мати моя заснула,глибоко дише.(Я, п’ятирічна,сплю біля неї).Чую — Рона до моря біжитьі мене ласкаво несе, як мати,осліпла від піни сліпої.А тоді не чую нічого,падаю тількисеред мурів Арля,повних сонця…

Коло гаю походжаю, в гаю не буваю — а я свою дівчиноньку по голосу знаю. Ой як вона заговорить — як у дзвін задзвонить, ой як вона заспіває — село розлягає; ой як вона заспіває — село розлягає, ой як вона засміється — душа радується.