<p>Вже стіл застелено, мій сину,<br />на нім — вершків спокійна білість,<br />і, глянь, кераміка на стінах<br />ще яскравіш заголубілась.</p>
<p>Будь ласка, сіль, отам олія,<br />а в центрі — Хліб, немов говорить.<br />Краснішого немає злота<br />над свіжий Хліб, що бачим поряд;…</p>
<p>Гей! Пограймося, синочку,<br />в королеву й короля!<br />Це твоє зелене поле.<br />Бо чиї ж іще поля?<br />Бач, голівку конюшина,<br />вгледівши тебе, схиля.<br />Це твоя уся долина.<br />Бо чия ж іще земля?</p>
<p>Це для тебе з цвіту яблунь<br />мед визбирує бджола.…</p>
<p>Рученьки дитячі,<br />рученьки благальні —<br />всіх долин владарки<br />повноправні.</p>
<p>Рученьки дитячі,<br />тягнетесь до грона,<br />і палають ягоди<br />червоно.</p>
<p>Стільники медами<br />повняться на диво.<br />Люди обминають<br />вас квапливо!</p>
<p>Рученьки дитячі,<br />наче тісто, білі.<br />Як до вас голівку<br />колос хилить!</p>
<p>Дві маленькі …</p>
<p>Ніженьки дитячі,<br />хто ж вас, босі, може<br />бачити й не взути<br />щиро й гоже!</p>
<p>Ніженьки маленькі,<br />об бруківку збиті,<br />сині від морозу,<br />брудом вкриті!</p>
<p>Люди йдуть байдужі,<br />як їм зрозуміти:<br />де пройшли ви, — сходять<br />світлі квіти.</p>
<p>Де з малої …</p>
<p>Де жили в Тауантінсуйо<br />індіанці древні,<br />гімни й танці ми принесли<br />в гори ці пустельні.</p>
<p>Тут вогні живі палали,<br />завивали кени<br />і співали юні жриці<br />й мудреці священні.</p>
<p>І, засліплений сонцями,<br />опустивсь ти, певно,<br />щоб побачить індіанців<br />і стовпи вогненні.…</p>