Громадянська

Вже стіл застелено, мій сину,
на нім — вершків спокійна білість,
і, глянь, кераміка на стінах
ще яскравіш заголубілась.

Будь ласка, сіль, отам олія,
а в центрі — Хліб, немов говорить.
Краснішого немає злота
над свіжий Хліб, що бачим поряд;…

Гей! Пограймося, синочку,
в королеву й короля!
Це твоє зелене поле.
Бо чиї ж іще поля?
Бач, голівку конюшина,
вгледівши тебе, схиля.
Це твоя уся долина.
Бо чия ж іще земля?

Це для тебе з цвіту яблунь
мед визбирує бджола.…

Рученьки дитячі,
рученьки благальні —
всіх долин владарки
повноправні.

Рученьки дитячі,
тягнетесь до грона,
і палають ягоди
червоно.

Стільники медами
повняться на диво.
Люди обминають
вас квапливо!

Рученьки дитячі,
наче тісто, білі.
Як до вас голівку
колос хилить!

Дві маленькі …

Ніженьки дитячі,
хто ж вас, босі, може
бачити й не взути
щиро й гоже!

Ніженьки маленькі,
об бруківку збиті,
сині від морозу,
брудом вкриті!

Люди йдуть байдужі,
як їм зрозуміти:
де пройшли ви, — сходять
світлі квіти.

Де з малої …

Де жили в Тауантінсуйо
індіанці древні,
гімни й танці ми принесли
в гори ці пустельні.

Тут вогні живі палали,
завивали кени
і співали юні жриці
й мудреці священні.

І, засліплений сонцями,
опустивсь ти, певно,
щоб побачить індіанців
і стовпи вогненні.…