Ніженьки дитячі

Ніженьки дитячі,
хто ж вас, босі, може
бачити й не взути
щиро й гоже!

Ніженьки маленькі,
об бруківку збиті,
сині від морозу,
брудом вкриті!

Люди йдуть байдужі,
як їм зрозуміти:
де пройшли ви, — сходять
світлі квіти.

Де з малої ніжки
впала крапля крові,
там розквітнуть нарди
пречудові.

Ніженьки чарівні,
я для вас у долі
путь пряму благаю
в щасті й волі.

Дві малі перлинки —
ніженьки дитячі.
Як же ходять люди
й вас не бачать!