Ніженьки дитячі

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Вилітали орли з-за крутої гори — заплакали молодії хлопці, сидячи в неволі. Вони заплакали ще й заголосили: «А в кого ми, пани-браття, цеє заслужили? Чи в Господа-Бога, чи в свої громади, що нас, таких молоденьких, в некрути забрали; в некрути забрали ще й попарували, на руки й на ноги кайдани наклали!» Кайдани наклали — на […]

Ніхто ні хусточкою не махав, і не казав ніхто «прощай», коли мій поїзд від лісів і трав мене відвозив у гранітний край. А згарища і вдень, і в тьмущу тем в нещаснім, змученім краю диявольським світили ліхтарем в байдужість чорну мою. І люди, вбрані в попіл та у пил, були і пропадали знов серед руїн […]

«Ганнушко-душко, а встань раненько, а вмий личенько — хтять тебе люди взяти, ми хочем тебе дати» — «За кого, мамцю, за кого, любцю, за кого, матіночко, за кого, ластівочко?» — «За того пана, за добрих людей!» — «Не піду, матіночко, не піду, ластівочко! Бо за тим паном — та довго спати, не рано встати, та […]

Котилася ясна зоря з небаТа й упала додолу —Журилася молода дівчинаТа своєю бідою: «Ой хто ж мене, молоду дівчину,Та проведе додому?» —Обізвався козак молоденькийТа й на воронім коню: «Гуляй, гуляй, молода дівчино,Я заведу додому!» —«Веди, веди, молодий козаче,Та веди, не барися! Бо за мною, та за молодою,Увесь рід зажурився —Не так весь рід, та не […]

I. Роковане повторення історій — Цей смертний сон, цей ренесанс лихий. Знов суходіл задушує в покорі І згубний вітер зрізує верхи. А десь дзвенять блакиттю береги, Зростаючи в живучому просторі Припливом хвиль, барвистістю факторій, І груди моря грають від снаги. О цей короткий, цей кривавий рай, А потім знов голодний крик: карай! Карай і край! […]