Пейзажна лірика — Сторінка 2

Над шляхом, при долині, біля старого граба,
де біла-біла хатка стоїть на самоті,
живе там дід та баба, і курочка …

1.

Все відійшло: і зойк заліза,
І гуркіт міст, і стукіт днів, —
Ось широчінь блакитно-сиза,
Морського вітру рівний спів.…

Гей степе мій
підпер ти ріками моря,
щоб не схитнулися вони
за ниви хлібороба…
и запалив дзвінкі вогні
великих сизих …

Із безодень світу
вилітає рев,
кида хвилями між зорі
сивий океан.
Гасить сонце,
миє місяць;
старі кості
матері-землі
лиже.

Трусить …

Катрі Гриневичевій

Тут спізнені черешні. Дика рожа
Ще квітне, хоч на долах — вже жнива.
О земле рідна, знову ти …

І дійсно, лист Ваш — подих моря,
Солоність вітру й воля хвиль.
В живім просторі неозорім
Зростає дух і слабне …

…wie menschlich sie Madonnen planen…
Р.М.Рільке

I.

Під позолоту повечір’я — прозбріш синь.
Над містом сяє хмарний вирій — лунка …

I.
Біла лагода яблунь в цвіту.
П’ю життя моє спрагненно-радо.
Прийдеш, прийдеш? І легіт: прийду —
Медоносним зітханням — ой …

Ех ти, літо з гарячими бурями!
Оживляєш і поле, і луг.
Розлучуся з думками похмурими,
Вийду з хати, погляну навкруг.…

Все вище сонце, менша тінь,
Хтось там співає, чути сміх.
Спливає на людей теплінь,
І радість огортає всіх.
Світ сонечко …