З «Ночей»

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Зимове дерево на тлі небес,як силует Еразма з Роттердаму,суворе й лицарське, шрам біля шраму,і світло мислі, паче блискіт лез. Далеко відлетіли вітру пасмаі листя почувань, як літні сни.Одне чекання вільної весни —на вдумливому профілі Еразма. Я обтинаю гілля — і стаєте дерево подібнішим дедалідо мого сина — ось такий він є! І небові, що в […]

Важко підперши тверде підборіддя рукою,згадує думний Мислитель могилу і плоть,голий встає перед власною долею злою,любить красу, та не може він смерть побороть. Він же тремтів од любові палкої весною,нині ж, під осінь, від правди сумної терпить.«Всі ми помрем», — відбивається думка журбоюв бронзі чола, коли ніч темнокрила тремтить. Рвуться з потуги скорботної м’язи у нього,жах […]

I Гей, до тебе, до тебе так серце з грудей ломить ребра безумно собою, і ніхто зупинити його із людей не здолає від дикого бою, що розгоном іде в предчутті молодім, несподіванім для моїх років, ніби в грудні в полях над заметами грім розбиває морози жорстокі. Тільки що за проклята подвійність така в почутті побивання […]

Кинув чумак село рідне, щоб шукати долі інде. В сірій свиті, йде не хутко, ще й з верби пригубив дудку. Гей, гей — путь-дорога далека. Ой де обрій з небом злився, туди й чумак похилився, бо аж там, аж там дівчина, мандрівки його причина. Гей, гей — путь-дорога далека. А з-за лісу чорні хмари випливають […]

Ти облік ведеш всім людям,стара пройдисвітко Смерте,синочка мого малогоне стрінь на шляху своєму. Ти молоком смакуєш,п’єш його з вуст маленьких,наїжся борошна й солі,моїм молоком погребуй. Ти, материнства Ворог,пожадлива Людожерко,дитя моє безневиннез тобою хай розминеться. Ім’я його, що квітує,одержане при хрещенні,ти, що все пам’ятаєш,забудь ім’я його, Смерте. Від солі, піску та вітрузробися мов навіжена,і захід зі […]