ARS POETICA

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Ой із-за горита буйний вітер віє —ой там удівоньката пшениченьку сіє. Ой посіявши —стала волочити,а заволочивши —стала бога просити: «Ой уроди, боже,та пшениченьку яру —на вдовине щастячко,на сирітськую славу!» Ой ще й удівоньката й додому не дійшла,а вже кажуть люди —що пшениченька зійшла. Ой ще удівоньката й на лаву не сіла,а вже кажуть люди —що […]

Ой у полі та стернистому, на старому деревлянському, явори стоять, гойдаються ще й вітрами умиваються. Там Сварог схиливсь над стернями, вкутав голову туманами і ворушить тихо віями, як лісами в білім інею. Тими віями він скочує срібло-сльози все розтоплені… Стають сльози ті озерами У долинах серед зелені та й димлять до сонця водами в ранки […]

Царице неба, і землі, і вод, сьогодні я не до твоїх висот молитву шлю від всіх окрему, а тільки серцю серць твоєму. Є дівчина, що з цих убогих гір поїхала у батьків тихий двір, де сонце не бува ніколи щасливішим за тепле поле, то ти її, немов свої лани, від злиднів та нужди охорони, і […]

Закувала зозуленька на стодолі на розі — заплакала дівчинонька в батька на порозі. Не куй, не куй, зозуленько, на стодолі на розі! Не плач, не плач, дівчинонько, в батька на порозі! «Іду яром до криниці, коромисло гнеться — чом до мене, моя мати, ніхто не пришлеться?» — «Багач, дочко, не захоче, а бідний не сміє […]

Пішла вдова долиноюз маленькою дитиною,сіла вдова спочивати —мале дитя годувати. Пішла вдова все садами —розмовляла з білими цвітами:«Цвіти мої біленькі, прекрасні —діти мої миленькі, безщасні! Чом ви, цвіти, рано забіліли,я, молода, завдовіла,діти мої малі посиротіли?» Летить орел понад горою —розмовляє з бідною вдовою:«Не плач, вдово, не журися,бо я твого мужа знаю, тричі на день одвідаю:ой […]