Зустріч
Ґабріела Містраль
Перекладач: Михайло Литвинець
Я з ним зустрілась на стежці.
Вода туманіла снами
і не розкрились троянди —
та квітла душа вогнями.
І ось у бідної жінки
лице омите сльозами!
Виводив пісню веселу
безжурними він устами,
поглянув — і став чарівним
той спів, що звучав між нами.
І я зрозуміла — стежка
веде за мріями-снами.
І ось на зорі алмазній
лице омите сльозами!
Мій погляд взявши з собою,
пішов удаль із піснями…
За ним не тяглась шавлія
блакитними пелюстками.
Ну й що ж! Тремтить у повітрі
моя душа над полями.
І хоч нема в мене рани, —
лице омите сльозами!
Він біля своєї лампи,
як я, не сидить ночами;
не бачить моєї туги,
що нарду горить квітками;
та, може, пахощі дроку
витають над його снами,
адже у бідної жінки
лице омите сльозами!
Я знала голод і спрагу —
не вміла плакать з нестями;
його я зустріла, й доля
мене вколола шпильками.
За мене молиться мати
довірливими вустами.
Та, може, довіку буде
лице омите сльозами!
