Колишучи дитину

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

— Ой ти, дівчино — червона калина, як мені на тебе дивитися мило; як ідеш, дівчино, зрання по воду — не надивлюся на твою вроду; не так по воду, як ідеш з водою — і сам я не знаю, що буде зо мною. Ой ти, дівчино, чорнобрива-пишна — чом ти до мене з вечора не […]

Ой пряду, пряду, спатоньки хочу. Ой склоню я голівоньку на білую постілоньку, може, я засну. Аж свекруха йде, як змія гуде: «Сонливая-дрімливая, до роботи лінивая, невістко моя!» Ой пряду, пряду, спатоньки хочу. Ой склоню я голівоньку на білую постілоньку, може, я засну. Аж свекорко йде, як вітер гуде: «Сонливая-дрімливая, до роботи лінивая, невістко моя!» Ой […]

I. Всі вироки, здається, проказав Рвучким і ярим віршем… А Росія Ще догнива, як здохлий бронтозавр, І труп — горою — мертво бовваніє. О люте стерво! Твій посмертний дух Ще мстить — смердячий, безнадійний Лазар, — Але намарне: навіть гній потух, І тільки низом стелиться зараза. Даремно радиться синедріон Крикливиць та шаманів евразійських — Бо […]

Ой ходила та Маруся по крутій горі, побачила селезня на тихій воді. «Пливи, пливи, селезню, тихо по воді, прибудь, прибудь, мій батеньку, тепера к мені» — «Ой рад би я, дитя моє, побути к тобі, насипали сирої землі на груди мої. Насипали сирої землі на груди мені, склепилися карі очі й вустоньки мої. Склепилися карі […]

Закувала зозуленька на стодолі на розі — заплакала дівчинонька в батька на порозі. Не куй, не куй, зозуленько, на стодолі на розі! Не плач, не плач, дівчинонько, в батька на порозі! «Іду яром до криниці, коромисло гнеться — чом до мене, моя мати, ніхто не пришлеться?» — «Багач, дочко, не захоче, а бідний не сміє […]