Хто не танцює

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Коли горбом над книгами товстими Мудрець літами закляка І раптом голову свою над ними Підніме й бачить із вікна, Що сонце над краями неба плине За гори пишно одпочить І за сади осінні жовтоглинні, Де ломиться, мов крига, лист, Перед очима в його встати Почне минуле з небуття, І в холоді віків йому купати Трудами […]

Вилітали орли з-за крутої гори — заплакали молодії хлопці, сидячи в неволі. Вони заплакали ще й заголосили: «А в кого ми, пани-браття, цеє заслужили? Чи в Господа-Бога, чи в свої громади, що нас, таких молоденьких, в некрути забрали; в некрути забрали ще й попарували, на руки й на ноги кайдани наклали!» Кайдани наклали — на […]

Надаремно бузок садовитьчи підрізає азаліїй набирає воду у відра,що лице її віддзеркалює. В одному відрі не бачитьселянка свого обличчя —то зверху папороть мокраграйливо простерла листя. Настіж вікна, хоча не кличеі не входить ніхто — зачиняє,жде в знемозі сну — той приходитьі трима її до світання. Відведіть із джерельця воду,що тамує спрагу сердезі,потопчіте її посіви,закопайте знаряддя […]

//– І –// Постать невижата, згноєна сльотами, Колос, прибитий дощами болотними, З тванню змішався, лежить, пропада; Мітлами снопики бідні валяються, Вітром позривані, зерня зростається… Нивко-сирітонько наша… Біда! Скільки ж то поту й кривавиці гнаними Вкладено в поле невродне селянами, Скільки зітхань, клопотань та мольби! Гляньте – все знищено злою негодою, Дивиться небо на землю з […]

1. Завжди напружено, бо завжди — проти течій, Завжди заслуханий: музика, самота. Так, без шляху, без батька, без предтечі. Так — навпростець — де спалює мета. Все чути. Всім палать. Єдиним болем бути, Тим криком, що горить в кривавім стиску уст, І знать, що випало — загаснути забутим, І спомином кінця — кісток народних хруст. […]