Сівачеві
Янка Купала
Вже літо відходить. Палає
Подекуди листя червоне;
Сівач – у коробці насіння —
Виходить на зорані гони.
І повною жменею жито
По ниві сівач розкидає,
Ховає в земельку надію,
Що буде з посіву? Не знає.
Чи праця його від хробаччя
Загине, дощами залита?
Чи сніг її спарить весною,
Чи град її виб’є за літа?
Чи знищать те збіжжя пожежі,
Як спеки настануть серпневі?..
Недобрі думки, ох, недобрі
Приходять на ум сівачеві.
Та він на оте не зважає, —
Пора весняна чи осіння, —
Він оре, він ходить за плугом,
Він кидає в землю насіння.
І кожен гукне сівачеві,
Хто в полі проходить повз нього:
– Роди, помагай тобі, Боже! —
І легше на серці від цього.
– Роди, помагай тобі, Боже! —
Ми кожному скажем, хто сіє.
А з зерна, що доброго сіву,
Врожай благодатний поспіє.
1905–1907
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
Коментарів ще немає... Будьте першим!