Україна

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Не стій, вербо, над водою — рано-рано! Не стій, вербо, над водою — та ранесенько! Розчий, вербо, сімсот квіток — рано-рано! Розвий, вербо, сімсот квіток — та ранесенько! Що всім хлопцям по квітоньці — рано-рано! Що всім хлопцям по квітоньці — та ранесенько! Тільки Грицеві нема квітки — рано-рано! Тільки Грицеві нема квітки — та […]

Ой не шуми, луже,Зелений байраче!Не плач, не журися,Молодий козаче! Не сам же я плачу —Плачуть карі очі,Що нема спокоюАні вдень, ні вночі. Сусіди близькії —Вороги тяжкії —Не дають ходити,Дівчину любити. Я ж буду ходитиІ буду любити —Ще й до себе візьму,Буду з нею жити! Ой умру я, мила,Як ти будеш жива —Чи згадаєш, мила,Де моя […]

Поети вчать, як треба жити, Багатим бути, а самі ж І на підошви заробити Не вміють нещасливий гріш. Натхнені добрістю й красою, Оспівують блаженний рай. Та ситий піснею самою Не будеш ти, хоч як співай. Тихіше, милі! Міру мати Повинні співи голосні, Бо вік наш хитрий – оплювати Готовий почуття й пісні. 31 січня 1906 […]

Давно те діялось. Ще в школі, Таки в учителя-дяка, Гарненько вкраду п’ятака — Бо я було трохи не голе, Таке убоге — та й куплю Паперу аркуш. І зроблю Маленьку книжечку. Хрестами І везерунками з квітками Кругом листочки обведу. Та й списую Сковороду Або «Три царіє со дари». Та сам собі у бур’яні, Щоб не […]

Ой у полі при дорозі лежить камінь мармуровий,а на тому камені сидить хлопець чорнобровий.Ой сидить же він, сидить та дрібні листи пише,дрібні листи написав та й до дівчини відіслав. «Допоможи мені, боже, свою дівчину взяти!Хоч худоби не діждуся — з хорошою наживуся!Ой що ж мені по худобі, що худоба двір заляже?Погана дружинонька молодому світ зав’яже!»