Хвалилася береза

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

За городом качки пливуть, каченята крячуть —вбогі дівки заміж ідуть, а багаті плачуть.Вбогі дівки заміж їдуть з чорними бровами,а багаті дівки сидять з кіньми та з волами. «Чи чула ти, дівчинонько, як я тебе кликав,через твоє подвір’ячко сивим конем їхав?» —«Ой хоч чула, хоч не чула — не обзивалася:темна нічка-петрівочка — вийти боялася!» «Ой не […]

Мотто: «Де не лилися ви в нашій бувальщині, де, в які дні, в які ночі? чи в половеччині, ханщині, ляччині, панщині, чи то в князівській удальщині — вкраїнські сльози жіночі?» І. Франко Крик серед півночі в якімсь глухім околі. І. Франко Ох, як ми глядимо, щасливі втікачі, своє минуле на гаку святім, не тім, що […]

На білі дуги сніжних, високих гір схиляються вечірні зорі, і бір гуде, неначе туркіт давніх лір, похованих в снігах історій. А серце в мене ниє, гіркне і болить, когось чекаючи з учора, але не хоче уважати навіть ні на мить, про що туркоче бір на горах. І я хоч і не знаю, відки повійне із-за […]

Як зжерла все — за мить — моя провина І — на півнеба — пащеку неситу. І болю присмерк, й Евменід присутність, Що — з мороку, як спалахи червоні, І від землі — ледь вловне коливання. Як звузивсь шлях — і спереду і ззаду, І голосіння поглина безодня. Камінням обернулись теревені, Що вже по той […]

Мені приснилася вселюдська мати. Вона стояла в чорному вогні. Був на руках її холодний труп дитяти, І вороння кружляло у вишині. Була вона — мов райдуга, яку Ось-ось застелять чорні хмари ночі, Сама Земля у квітах, у вінку, Яка вмирать, як все живе, не хоче! Шевченкова була у ній сльоза, Як у грішниці святої Катерини, […]