Григорій Латник

Море хвилі свої без ліку
колише, дивне.
Слухаю лагідне море,
колишу дитину.

Вітер-мандрівець опівніч
колише пшеницю.
Слухаю вітер ласкавий,
колишу …

Вчительці Еммі Ортіс
Світло всесвіт огортає,
в тому світлі бачу сейбу,
і Америки в тій кроні
грають спалахи зелені!
Гей, …

Острів Карібський та Сібоней,
пагін тендітний, підніжжя піщане, —
мов черепаха, лежить серед моря;
повний гаїв, де красуються пальми,
світлий …

І. ВІДЧАЙ
Імла густіє вічна — не зможу я впізнати
місцину, де жбурнуло мене в солоні хвилі.
Цю негостинну землю …

Достигле сонце двох Америк,
о сонце інків, сонце майя,
тобі молились майя й кіче,
вславляли з краю і до краю,…

По небу — скільки зору, — ходить швайка, —
Із дір — серпанок — фіялковий цукор,
Серед якого — одна …

Коли німіють людські живі душі,
тоді і роси кам’яніють на землі,
а очі в молоді, немов од суші,
мертвіють, облітають …

Ой гиля, гиля, гусоньки, на став!
Добривечір, дівчино, бо я ще не спав!

Ой не спав, не спав — не …

Іще сонце не заходило,
а до мене щось приходило.
Приходила моя матінка,
приходила моя рідная,
приходила моя вірная,

вона ж …