<p>Вмерло море якоїсь ночі —<br />у тісних берегах зібгалось,<br />наче зморщилася накидка,<br />що пожбурена геть недбало.</p>
<p>Як хмільний альбатрос ширяє,<br />як втікає дрібне звірятко, —<br />до останнього виднокраю<br />понеслось на валу дев’ятім.</p>
<p>Як обкрадений світ нарешті<br />вже прокинувся ранком раннім,…</p>
<p>Я хочу йти до старого,<br />що маяк догляда на скелі;<br />вуста — солоні, як хвиля,<br />в зіницях — провалля темне.</p>
<p>Коли ще живий, вклонюся<br />солоному діду чемно.<br />Кажуть, що той самітник<br />лише на схід позирає;<br />та я заступлю безодню —…</p>
<p>Взяв собі він іншу, —<br />вдвох пройшли вони.<br />Віяв понад шляхом<br />вітер весняний.<br />І на очах у мене<br />вдвох пройшли вони!</p>
<p>Він кохає іншу<br />на землі в цвіту.<br />Пісня лине й тихне,<br />і чогось я жду.<br />А він кохає іншу…</p>