Вмерло море якоїсь ночі —
у тісних берегах зібгалось,
наче зморщилася накидка,
що пожбурена геть недбало.
Як хмільний альбатрос ширяє,
як втікає дрібне звірятко, —
до останнього виднокраю
понеслось на валу дев’ятім.
Як обкрадений світ нарешті
вже прокинувся ранком раннім,…
Я хочу йти до старого,
що маяк догляда на скелі;
вуста — солоні, як хвиля,
в зіницях — провалля темне.
Коли ще живий, вклонюся
солоному діду чемно.
Кажуть, що той самітник
лише на схід позирає;
та я заступлю безодню —…
Взяв собі він іншу, —
вдвох пройшли вони.
Віяв понад шляхом
вітер весняний.
І на очах у мене
вдвох пройшли вони!
Він кохає іншу
на землі в цвіту.
Пісня лине й тихне,
і чогось я жду.
А він кохає іншу…