Мій отчий дім
Забашта Любов Василівна
Мій отчий дім, де всі стежки мої
Веселками ясними перевиті,
Де у садах співають солов’ї,
Де шлях у світи проліг у високім житі.
Мій отчий дім, ти дав усе мені,
Моя маленька біла моя хата
Ввійшла у серце співом голосним
І словом тим, яке дарує мати.
Мій отчий дім, не перебудь в мені
Пристанищем дитинства тимчасовим,
Даруй мені легенди і пісні
І мамине, до болю рідне слово.
Ти клич мене до себе й вибухай
Своєю найсвятішою любов’ю.
Ми захистить готові рідний край
Усім життям, а коли треба — кров’ю.
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
Коментарів ще немає... Будьте першим!