Перстень Полікрата

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

…Ні! Годі, годі сльози лити, Страждати марно в глушині! Забрали все, чим міг би жити, Нічого ж не дали мені. Невільник – догоджати треба, Злим людям!.. З потом кров тече. Немає милості від неба: То спека, то мороз пече. Посів мій нищать суховії, В криву хатчину громи б’ють; Овечку вовк роздер – надіі Нема ні […]

Дивлюся: йде якась мізерна тінь, На плечах сірячина, вся муруга Та порвана, а на губах осуга, А твар, неначе виорана рінь; Захриплий подих з кашлю та болінь, В очах життя нема, лиш – біль і туга. Ця постать виморена й недолуга До людських не подібна сотворінь. То – білорус. Як гірко він зітха! В багновище […]

Розвилась троянда,сповнена росою, —так у мене в грудяхмій синок зі мною. Пелюстки стуляє,щоб роса сховалась,бережеться вітру,щоб роса трималась. Ніч паде, й на світівід роси світліше,і любов’ю квіткапаленіє, дише. Це ж вона від щастястала мовчазлива,над усі трояндигарна й чарівлива. Розвилась троянда,сповнена росою, —так у мене в грудяхмій синок зі мною.

Життя одне, одне життя! Так мало! І так багато… Мов тягар, несу Все те, що серцем чулим увібрала: Дитинства неповторного красу, Війни пожежі, горе тих років, І біженців важкі, криваві кроки, І біль розлук стоустий і стоокий, Й сивину удів та матерів. Тягар років все важчає до болю, Бо там була ота важка війна, Яка […]

Поможи мені, римський орле, Моїх каторжних предків тавро! Над життям моїм — кара на горло, На руках моїх — зрадницька кров, І в багрянім тумані — зокілля… Обірвався проваллям шлях, Тільки вітру остання хвиля Погасає на диких полях. Так невже ж це історія вмерла Й на могилах твоїх полягла? Нащо ж сяйво гранчастого берла І […]