Ой да світи, місяць

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Ти моя! Ти моя! Ти моя! Ти моя, моя ясная мріє! Ще тепер пал в душі чую я, Насолодою серце п’яніє. Ти моя! – кожна жилка скака. Ти моя! – усміхає серденько. Ти моя! – ум безумно гука. Ти моя! – шепче постіль біленька. Ти моя! – вся подушка тремтить, Що зім’ята од палу і […]

Ой у полі нивка, кругом материнка —там дівчина жито жала, гарна чорнобривка. Жала ж вона, жала — сіла спочивати,їхав козак з України — мусив шапку зняти. Мусив шапку зняти — «День добрий», сказати —«Помогай Біг, дівча моє, тобі жито жати!» А дівчина стала, йому одказала —вона ж йому одказала — серденьком назвала. А вже ж […]

…wie menschlich sie Madonnen planen… Р.М.Рільке I. Під позолоту повечір’я — прозбріш синь. Над містом сяє хмарний вирій — лунка глибінь. Над містом шерех крил небесних, крик ластівок І, ніби по минулих веснах, мій легкий крок. Так примиренно і так просто простує ніч. На ликах Карлового мосту відблиски свіч. Тоді вщухає пломінь спраги — співуча […]

Маю надійну долюй долю буремну;перша — наче троянда,друга — мов терня. Втратила я чимало,зберігши ревнодолю свою надійнуй долю буремну; досить іще і крові,і зажури в мене.Яка ж кохана трояндай любляче терня! Ніби двійчастий контурплодів південних,маю надійну долюй долю буремну…

Як друга вірного, тебе я покликаю, Але не чуть луни з-за гір; Лише зозулі, як у дзвін тугий, зітхають Та, мов залізом, стогне бір… Далекий бір на березі в добу гарячу, Де Дніпр у степ, як лом, гримить; На зрубаній акації я ледь не плачу, Бо в даль далеку зве блакить… Такі-то в тебе коси […]