Терен, мати, коло хати

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Ой ти, місяцю ясний, — та мій милий прекрасний! Та який ти вродився — на світі нещасний! Ой який ти вродився — та мені знадобився, та який ти удався — мені сподобався. Ой коли б мені, мила, та орловії крила, та орлови крила, солов’їні очі. Ох орловії крила та солов’їні очі, — я знявся, полетів […]

Пливе човен, води повен, та все хлюп-хлюп-хлюп. Іде козак до дівчини, та все тюп-тюп-тюп. Пливе човен, води повен, та й накритий листом… Не хвалися, дівчинонько, червоним намистом! Бо прийдеться — доведеться намисто збувати, молодому козакові тютюн купувати! Пливе човен, води повен, та й накрився лубом… Ой не хвастай, козаченьку, кучерявим чубом! Бо прийдеться — доведеться […]

Вже стіл застелено, мій сину,на нім — вершків спокійна білість,і, глянь, кераміка на стінахще яскравіш заголубілась. Будь ласка, сіль, отам олія,а в центрі — Хліб, немов говорить.Краснішого немає злотанад свіжий Хліб, що бачим поряд;пшеницею він пахне й піччю,і щастям, що всякчас жадане. Розділимо його, мій сину,і на душі світліше стане;збагнеш — він з чорної землі,що […]

Ой у полі криниченька одна, ой холодная водиченька до дна. Ой холодная водиченька до дна, а в козака дівчинонька одна. «Дівчинонько, золотонько ж моя, ой кажуть люди, що не будеш моя. Як піду ж я у полки служити, ой чи будеш по мені тужити?» «Я ж по тобі не тужу й не плачу — ой […]

Ой гай, мати, ой гай, мати, ой гай зелененький; ой поїхав з України козак молоденький. Виїжджавши, шапку знявши, низенько вклонився: «Ой прощайте, слобожани, може з ким сварився!» Хоч сварився не сварився, аби помирився, як виїхав на битий шлях, слізоньками вмився. Приливайте доріженьку, щоб не курилася; розважайте рідну неньку, щоб не журилася! Приливайте доріженьку — що […]