Здобуте місто

Вогонь, вогонь, кров, кров і руїна!
Корт Реаль. «Облога Діу»

Все місто в полумʼї, як ти звелів, владико!
Всі крики заглушив вогню зловісний тріск.
В похмурій заграві, почавши танець дико,
По крівлях шастає пожежі грізний блиск.

Убивство-велет устає. І скрізь — руїни:
Могили зяють там, де сяяв шпиль двірців.
І гинуть всі: батьки, чоловіки, дружини!
І круки на бенкет летять з усіх кінців.

І матері тремтять в ганебній, злій неволі.
О мій каліфе! Тут всі діви у сльозах.
Привʼяжуть скоро їх, і коней пустять в полі.
Цілунками раніш убʼють в них стид і страх.

Повито місто все у саван після битви.
Твоя рука тверда, стоїш ти, мов граніт.
Священик під мечем, не скінчивши молитви,
Покинув хрест святий, як ненадійний щит.

Роздушено малят. Поглянь, вони зостались
Конати долі, паче вороги…
Каліф! Цілує люд в ганьбі твої сандалі,
Що золотим кільцем припʼяті до ноги.