Залишена дитина

Ось так, почувши плач, з дороги я звернула,
до ранчо підійшла, щоб двері відхилить.
Дитина милими очицями сяйнула,
і ніжність, як вино, мене сп’янила вмить!

Спізнилась матінка, десь в полі спину гнула;
маля прокинулось, шукало грудь марне,
та й слізьми залилось… Його я пригорнула,
і колисковий спів захвилював мене…

А місяць у вікні все милувався нами,
заснуло дитинча, вколисане словами, —
як збагатилась я тим світлом для життя…

Коли ж та жінка в дім прибігла помарніла,
то щастя на лиці таке у мене вздріла,
що на руках моїх залишила дитя!