Відсутність
Ґабріела Містраль
Перекладач: Григорій Латник
Я по краплині вся виходжу з тебе.
Тече лице нечутно мов олія;
стікають руки, наче кульки ртуті,
зникають ноги, що немовби з пилу.
Все йде від тебе, йде від нас неспинно!
І голос мій тече, що був для тебе
колись — іще до нас — заглухлим дзвоном.
Твій зір, мов ткацький човник, навиває
мій кожний жест і ледь помітний порух.
І погляд мій — в’язовий, ялівцевий —
не може залишитися з тобою.
Я з подихом твоїм виходжу з тебе —
зникаю, випаровуюсь, мов подих.
Виходжу з тебе сторожко і мрійно,
п’янить мене твій найвірніший спогад.
До пам’яті твоєї повертаюсь,
мов ті, яких не зроджено ніколи.
Я стала б кров’ю й потекла в долоні
твоєї праці та до губ тростинних.
Ходи твоєї більше не почую —
а я сама б себе у ній спалила,
в твоїм стражданні, що стрясає ночі,
немов морів самотніх божевілля!
Все йде від тебе, йде від нас неспинно!
