<p>Я по краплині вся виходжу з тебе.<br />Тече лице нечутно мов олія;<br />стікають руки, наче кульки ртуті,<br />зникають ноги, що немовби з пилу.</p>
<p>Все йде від тебе, йде від нас неспинно!</p>
<p>І голос мій тече, що був для тебе<br />колись …</p>
<p>Я не хочу, щоби донька<br />в мене ластівкою стала;<br />це б вона здіймалась в небо<br />і на мату не сідала;<br />це б вила гніздо під дахом,<br />а її кіс я не чесала.<br />Я не хочу, щоби донька<br />в мене ластівкою …</p>
<p>Свою плоть колишу я,<br />колишу свого сина,<br />перемелюю всесвіт<br />почуттями рвучкими.</p>
<p>Тільки всесвіт, роздертий<br />пориванням пестливим,<br />повертається — бачу<br />білувату хмарину.</p>
<p>І цей всесвіт безмежний<br />через крокви і вікна<br />заповзає в кімнату —<br />ми вже в ньому обидва.</p>
<p>Коло мене …</p>