Перстень Полікрата

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Хай це буде місяць, тиждень, Хай це буде тільки нині. Щастя варте, щоб умерти За його і в цій хвилині. Хай це буде сон, омана, Хай це буде тільки мрія, Щастя варте, щоби вічно За єдиний мент терпів я. Хай це буде смерть і мука, Хай це буде моя згуба — Розхили рамена білі, Ближче […]

I. Не поет — бо це ж до болю мало, Не трибун — бо це лиш рупор мас, І вже менш за все — «Кобзар Тарас» — Він, ким зайнялось і запалало. Скорше — бунт буйних майбутніх рас, Полум’я, на котрім тьма розтала, Вибух крови, що зарокотала Карою за довгу ніч образ. Лютий зір прозрілого […]

1. Не треба ні паризьких бруків, Ні Праги вулиць прастарих: Все сняться матернії руки, Стара солома рідних стріх. Все сниться гук весни і вітер, Веселий вітер світлих літ. А тут — молюсь, убогий митар, Шукаю Твій вогненний слід… Ні. Не знайти. Ніхто не знає, Ніхто не чув Твоїх плачів. Біля всесвітнього Синаю, Як завше, — […]

Ой у полі нивка, кругом материнка —там дівчина жито жала, гарна чорнобривка. Жала ж вона, жала — сіла спочивати,їхав козак з України — мусив шапку зняти. Мусив шапку зняти — «День добрий», сказати —«Помогай Біг, дівча моє, тобі жито жати!» А дівчина стала, йому одказала —вона ж йому одказала — серденьком назвала. А вже ж […]

Кинув чумак село рідне, щоб шукати долі інде. В сірій свиті, йде не хутко, ще й з верби пригубив дудку. Гей, гей — путь-дорога далека. Ой де обрій з небом злився, туди й чумак похилився, бо аж там, аж там дівчина, мандрівки його причина. Гей, гей — путь-дорога далека. А з-за лісу чорні хмари випливають […]