З пісень недолі

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Вийду я за гай, гляну на свій край — гляну на свій край та й зажурюся, та й зажурюся, запечалюся, піду в вишнев сад, розвеселюся. В вишневім саду, під яблунькою, сидить сиз голуб із голубкою — вони п’ють, їдять, радоньку радять: «І не биймося, і не лаймося, і не биймося, і не лаймося — вірненько […]

Туга стінами стояла на могилах, як тумани перед світом; мати сивата там до сина говорила… бо пололи разом жито: «Чом, сину, зажурився, ніби вечір похилився, аж од хмари, аж од лану на могили та церкви, на яри… в ріку криваву, що полоще черепи і кістяки, наче криги, биті, ламані шматки?» «Мила ненько, біла вишне! Снився […]

Чого ви хочете, панове, Що сталось? Чи не мозку струс? Чом зняли галас проти мови, Що нею гордий білорус? Для білоруса тая мова Не крадена, вона своя, Він народився з того слова, То – батьківщина і сім’я. Тепер і ви заговорили, Добродії із владних сфер, А дотепер ви що робили, Що діяли ви дотепер? Ваш […]

Квітко мужності одвічна,золота моя лелітко,не з землі, стопелюсткова,ти ростеш, вогненна квітко. Квітку цю дарують радоу купальську ніч на свято. Квітко, наче лань, стрімлива,невгамовна, яснолика, —розпускаєшся нежданоуночі, вогненна квітко. Квітку цю дарують радоу купальську ніч на свято. Не з землі ростеш у лузі,не колише тебе гілка —із землі любов черпаєші у небо линеш гінко. Квітку цю […]

//– І –// Постать невижата, згноєна сльотами, Колос, прибитий дощами болотними, З тванню змішався, лежить, пропада; Мітлами снопики бідні валяються, Вітром позривані, зерня зростається… Нивко-сирітонько наша… Біда! Скільки ж то поту й кривавиці гнаними Вкладено в поле невродне селянами, Скільки зітхань, клопотань та мольби! Гляньте – все знищено злою негодою, Дивиться небо на землю з […]