Василь Моруга

Вмерло море якоїсь ночі —
у тісних берегах зібгалось,
наче зморщилася накидка,
що пожбурена геть недбало.

Як хмільний альбатрос ширяє,…

Застрягло у моєму горлі слово —
і не позбудусь, не звільнюсь від нього,
хоча воно в мені пульсує кров’ю,
бо …

Співаю, що любив ти, мій талане,
щоб ти прийшов і слухав, мій талане,
щоб пригадав задавнене й недавнє,
о тінь …

На зеленому роздоллі,
де чебрець, де трави й квіти,
наче ждав, мене стрічає
Вітер.

То крутнеться біля мене,
то летить …

Я пам’ятаю жест і порух
тих, що мені давали воду.
В пахкій долині Ріо-Бланко,
де Аконкагуа в шапці льоду,
під …

Шляхами зі Сходу на Захід,
як вої в залізних заставах,
шикуються в ронду сувору
стосот срібних пальм величавих.

Вони розбредуться …

Ой у полі вітер віє, а жито полоніє —
а козак дівчину та й вірненько любить, а зайнять не посміє.…

Ой із-за гори
та буйний вітер віє —
ой там удівонька
та пшениченьку сіє.

Ой посіявши —
стала волочити,
а …

Вітер з поля, хвиля з моря —
гой, та довела любов до горя!
Світ-головушка кружиться —
гой, та на плече …