Класична поезія — Сторінка 10

Зіходить місяць, гаснуть зорі,
З-за гаю спів несе луна…
А із колишнього, мов з моря,
Знайома мрія вирина
Й витає …

Зорі, зорі, ясні очі
В темній, смутній глибині,
І по синіх шатах ночі
Роєм сиплються вогні…

Мріють, тонуть в темнім …

В снігах несходимих Сибіру,
Де темні бори лише мрілись,
В тайзі, на етапнім привалі,
Вони несподівано стрілись.

Крізь млу ледве …

Читаю знов тяжкі глаголи,
Ридання, мучення співця;
Такої муки ще ніколи
Не спочував на серці я!

Ти вік страждав, гірку …

Добраніч змученим, нужденним,
Усім трудовникам щоденним,
Які й разу не склали рук;
Добраніч гвалтом недобитим,
Що віддали всі сили ситим, …

Коли доля велить полягти за свій край
В несподівану ранню могилу,
Ти, мій батьку святий, серце скорбне втримай
Моя смерть …

Хвилями котиться голос,
Мов розлягається луг;
Тихо та гарно в садочку,
Цвіту вишневого дух.

В темряві неба, високо,
Променем зірка …

Пам’ятi М. Ф. Л.

Душа болить від поривання,
Німіють з туги почуття…
Яке урвалось дихання!
Яке погасло знов життя!

Не …

За гай скотилось сонце ясне,
Хмарок рожевих цілий рій
В безодні синій тане, гасне,
Мов злотосяйне пасмо мрій;
Вітрець упав; …

З напасником нашого слова та правди і волі
Поклав я життя на боріння,
За теє знайшлось і своїх необачних доволі,…

Ой коли б з тісної хати
Повставали ви, чубаті,
Та зирнули геть навколо –
В вас би серце похололо,
Не …

(На мотив з венгерського)

Забутливі люди… Чи ви ж мені змала
Колись не казали щоденно, бувало,
Що нам заповідав господь …

Двері, двері замкніть! Затушкуйте вікно!
Ох, і сили терпіти немає…
Хтось кричить, проклина, хтось рида жалібно
Й моє серце ножами …

Сядьмо тут, рибчино, в холодочку, –
Славно так на травці одпочити…
Подивись, – немов ми у віночку –
Явір так …

Ранок пахощами віє;
Ясно й широко вгорі,
І рожевим світлом мріє
Риза пишної зорі –
Вся у перлах, самоцвітах,
В …

Весна іде. Сніги чорніють;
З-під них пожовклі та бліді
Виходять руна; скрізь леліють
Озера талої води.
На плеса з вирію …

Вечір. Тихо, ясно…
Зірочка зоріє…
Із садочка красно
Пахощами віє;
Стеляться сутіні,
Тумани лягають;
Кетяги жесміні
В вікна зазирають.
Щось …

Ніч насунулась, на небі
Зоря засвітила.
Людські сльози і турботи
Соном оповила.

Люди сплять; усюди тиша,
Тиша та темрява…
Тільки …