Ой судома, пане-брате, судома, судома
Ой судома, пане-брате,
судома, судома!
Нема в мене снопа жита
ні в полі, ні дома.
Було в мене, пане-брате,
жито та й зелене —
нахали вражі пани,
забрали у мене.
Як пішов же я до пана
поминатись плати,
то він мене набив добре
та ще й випхав з хати.
А як стали поліськії
панки заїздити —
так же стали наші люди
панщину робити.
Ходив же я в понеділок,
ходив у вівторок,
а вже ж мені показалось,
що вже неділь сорок.
А в неділю пораненько
у всі дзвони дзвонять —
отамани з козаками
на панщину гонять.
«З ціпом, з ціпом, вражий сину,
з ціпом молотити,
бо як прийдеш до випасу,
то ще будеш битий».
Сини з ціпом, сини з ціпом,
а батько з косою,
стара мати — на лан жати
рано із дочкою.
Ярини по півтори,
а озимі — копу;
треба добре увихатись
хоч якому хлопу.
Паровії, поєдинки
високо ся носять;
як свято або неділя,
то сировець возять.
А пішії небораки
хати замітали,
як свято або неділя —
з хатів повтікали.
А ті ж то отамани
мають в пана ласку —
з чоловіка беруть штани,
а з жінки запаску.
По всіх горах вітер віє,
а в долині тихо,
по всіх селах нема добра —
і в нас таке ж лихо.
Ой, у нас же лихо, лихо
та ще й трохи «гаразд»:
як не вийдеш на панщину —
потягають зараз.
Єден бере за головку,
а другий за ніжки,
третій же стоїть збоку
та має три різки.
Коментарів ще немає... Будьте першим!